Нотаріус  

Пошук по сайту

    
Нотаріат
Необхідна інформація

 

Публікації

15 Червня 2021:

ЗАКОН УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансовий лізинг

Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об’єкт фінансового лізингу;

лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно (об’єкт фінансового лізингу) для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України "Про захист прав споживачів", Законі України "Про електронну комерцію" та законах України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг.

Стаття 2. Мета і сфера застосування Закону

1. Метою цього Закону є забезпечення захисту прав та законних інтересів лізингоодержувачів, лізингодавців, створення належного конкурентного середовища у сфері фінансового лізингу, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України.

2. Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері фінансового лізингу.

Стаття 3. Законодавство у сфері фінансового лізингу

1. Відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

2. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв’язку з набуттям лізингодавцем у власність об’єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об’єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

3. Положення інших нормативно-правових актів регулюють відносини у сфері фінансового лізингу в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 4. Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу

1. Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", цього Закону та інших законодавчих актів України.

2. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку фінансового лізингу та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 5. Ознаки фінансового лізингу

1. Лізинг вважається фінансовим, у разі якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди (вигоди) щодо користування та володіння об’єктом фінансового лізингу, за умови додержання хоча б однієї з таких ознак (умов):

1) об’єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі договору фінансового лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об’єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором фінансового лізингу або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу;

2) сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінансового лізингу або перевищує її;

3) балансова (залишкова) вартість об’єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об’єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу;

4) об’єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.

2. Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.

Стаття 6. Об’єкт фінансового лізингу

1. Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

2. Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти.

3. Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4. Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

5. Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7. Право власності на об’єкт фінансового лізингу

1. Порядок та умови набуття лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об’єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.

2. Лізингоодержувач має право набути у власність об’єкт фінансового лізингу за умови належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об’єкта фінансового лізингу, право власності на об’єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.

3. Відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо право вимоги за договором фінансового лізингу відступається лізингодавцем особі, яка відповідно до закону має право надавати послуги з фінансового лізингу, до такої особи переходять права за договором фінансового лізингу в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі якщо право вимоги за договором фінансового лізингу відступається лізингодавцем особі, яка відповідно до закону не має права надавати послуги з фінансового лізингу, до такої особи переходять права за договором фінансового лізингу виключно в обсязі суми заборгованості лізингоодержувача, що існувала на момент переходу цих прав, без можливості збільшення такої суми заборгованості.

4. Лізингодавець, який відступив право вимоги за договором фінансового лізингу новому кредитору, зобов’язаний у спосіб, передбачений договором фінансового лізингу, письмово повідомити лізингоодержувача про факт такого відступлення. При цьому передача персональних даних такого лізингоодержувача здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

5. У разі переходу права власності на об’єкт фінансового лізингу від лізингодавця до третіх осіб до таких осіб також переходять відповідні права та обов’язки лізингодавця за договором фінансового лізингу з урахуванням обмежень, встановлених частиною третьою цієї статті.

6. Об’єкт фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт третіми особами у зв’язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача, крім випадків, встановлених законом.

7. Об’єкт фінансового лізингу не може бути включений до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом у випадках та порядку, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

8. Лізингодавець до підписання договору фінансового лізингу зобов’язаний попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об’єкт фінансового лізингу, а також повинен у письмовій формі повідомляти лізингоодержувача про виникнення та всі зміни таких прав протягом строку дії договору фінансового лізингу.

Стаття 8. Захист прав лізингоодержувача на об’єкт фінансового лізингу

1. Протягом строку дії договору фінансового лізингу, за умови належного виконання умов такого договору, лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об’єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця.

2. Протягом строку дії договору фінансового лізингу, за умови належного виконання умов такого договору, лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об’єкт фінансового лізингу.

3. Якщо відповідно до договору фінансового лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору фінансового лізингу.

4. З моменту прийняття лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу, згідно з яким вибір продавця (постачальника) здійснено лізингоодержувачем, усі претензії та /або вимоги, передбачені частиною третьою цієї статті, пред’являються лізингоодержувачем продавцю (постачальнику) у порядку та строки, визначені договором, однією із сторін якого є такий продавець (постачальник).

5. Ремонт і технічне обслуговування об’єкта фінансового лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору купівлі-продажу, за яким лізингодавець набув у власність об’єкт фінансового лізингу, чи на підставі окремого договору, укладеного між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Стаття 9. Захист прав споживачів фінансових послуг фінансового лізингу

1. Лізингодавцю забороняється пов’язувати укладення договору про фінансовий лізинг із споживачем фінансових послуг фінансового лізингу з вимогою укладення договорів про надання інших послуг (договорів страхування, оцінки майна, про надання нотаріальних послуг тощо) із конкретно визначеною третьою особою.

2. Лізингодавцю та/або пов’язаним з ним особам забороняється без згоди лізингоодержувача - споживача послуг фінансового лізингу розголошувати відомості про нього, що стали відомі такому лізингодавцю (пов’язаним з ним особам) у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, крім випадків, встановлених законом. Зазначена заборона є чинною після припинення права юридичної особи надавати послуги з фінансового лізингу та/або втрати фізичною особою статусу пов’язаної особи в порядку, встановленому законом.

Для цілей цієї частини термін "пов’язана особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

3. Лізингодавець зобов’язаний повідомляти лізингоодержувача - споживача послуг фінансового лізингу про відступлення зобов’язання за договором фінансового лізингу в порядку, визначеному таким договором, згідно з внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу такого лізингодавця, затвердженими відповідно до законодавства.

4. Лізингодавець у своїй діяльності повинен дотримуватися законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Стаття 10. Суб’єкти фінансового лізингу

1. Суб’єктами фінансового лізингу є:

1) лізингодавець;

2) лізингоодержувач;

3) продавець (постачальник);

4) інші особи, які є сторонами багатостороннього договору фінансового лізингу.

Стаття 11. Супровідні послуги на ринку фінансового лізингу

1. До супровідних послуг на ринку фінансового лізингу належать:

1) посередницькі послуги на ринку фінансового лізингу;

2) допоміжні послуги на ринку фінансового лізингу.

2. До посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу належить діяльність агентів, які від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснюють укладення договорів фінансового лізингу, надають консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводять іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням та/або супроводом договорів фінансового лізингу.

3. До допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу належать послуги з:

1) страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу;

2) оцінки майна лізингоодержувача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором фінансового лізингу;

3) ремонту та обслуговування майна, яке є предметом договору фінансового лізингу;

4) продажу майна, яке було предметом договору фінансового лізингу і відповідно до договору та/або в порядку, встановленому законом, повернено лізингодавцю;

5) надання майна в оренду;

6) консультування.

Національний банк України може встановлювати інші види допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу.

4. Вимоги до осіб, які надають супровідні послуги на ринку фінансового лізингу, та особливості надання таких послуг встановлюються Національним банком України.

ІНФОРМАЦІЯ ВЗЯТА : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text

Повернутися


адреса

Україна, 73003, м. Херсон
вул. Соборна, буд. 8, оф. 2
тел./факс: +3 8 (0552) 45-44-27
тел.: 066 279-49-15

  Поставити питання нотаріусу

розклад роботи

пн-пт:

9.00-17.00

сб:

вихідний

нд:

вихідний

без обідньої перерви